24.03.2026

«Мова як зброя: боротьба за українське слово крізь віки»

У межах циклу історико-патріотичних лекцій «Незламність української нації: історія та сьогодення» 18 та 20 березня відбулися онлайн-зустрічі на тему «Мова як зброя: боротьба за українське слово крізь віки», які об’єднали кураторів ННІ УДХТУ, ННІ ПДАФКіС, ННІ ДІІТ та ННІ ДМЕТІ, студентську молодь, а також усіх, хто небайдужий до української мови та культурної спадщини. Спікеркою заходу стала кандидатка філологічних наук, доцентка кафедри УДІД ННІ «ПДАБА», фахівчиня відділу виховної роботи зі студентами УДУНТ Лариса Георгіївна Богуславська, яка представила цілісне, концептуально глибоке бачення ролі мови в історії та сучасності українського народу.

Під час лекції було розкрито багатовимірну природу української мови як фундаменту національної ідентичності, духовного коду нації та носія історичної пам’яті. Особливу увагу приділено осмисленню мови як простору свободи, де слово постає не лише засобом комунікації, а й актом вибору, проявом гідності та внутрішньої незалежності. Через призму художніх текстів, зокрема творів Тараса Шевченка, Івана Котляревського, Максима Рильського та Лесі Українки, було продемонстровано незнищенність українського слова, його здатність вистояти перед заборонами, утисками та історичними викликами.

Яскравим емоційним акцентом заходу став виступ Наталії Сухойван, завідувачки Центру культурно-масової роботи ННІ «Придніпровська державна академія фізичної культури і спорту», провідної фахівчині відділу виховної роботи УДУНТ. У її проникливому виконанні прозвучала поезія Анатолія Тарасовського «Україна», яка надала події особливої щирості й підкреслила силу художнього слова як носія національної пам’яті та духовної стійкості.

Значний акцент у лекції зроблено на історії боротьби за українську мову, яка протягом століть зазнавала системного нищення, однак збереглася завдяки стійкості народу та безперервності культурної традиції. Мова постала як жива сила, що не лише відображає реальність, а й формує її, як інструмент спротиву й духовного самозбереження. В умовах сучасної російсько-української війни особливо виразно прозвучала думка про мову як зброю — потужну, незриму, але дієву, що здатна об’єднувати, захищати й утверджувати національну суб’єктність.

Окремий смисловий блок лекції був присвячений відповідальності кожного носія мови за її збереження та розвиток. Було наголошено, що сьогодні говорити українською означає не лише дотримуватися культурної традиції, а й активно долучатися до творення майбутнього держави, утвердження її цінностей і зміцнення духовного простору.

Проведені онлайн-зустрічі стали важливим майданчиком для осмислення ролі мови в умовах історичних викликів, сприяли формуванню національної свідомості та засвідчили незламність українського слова як одного з ключових чинників існування нації.

Слово, яке тримає. Слово, яке захищає. Слово, яке творить.